Усе життя шукають люди щастя,
Для кожного несе в собі окремий зміст.
Їх очі від жаги завжди іскряться
Неначе в шовкопряда, що побачив лист.
Й поринувши в своє бажання міцно,
Не відчуваючи навколишніх сердець,
Стає думкам і добрим вчинкам тісно,
Та щирості приходить тут кінець.
Охоплює із головою їх жадоба,
Стають німими щодо лих і бід,
Немовби перетворена худоба,
Але ще залишається свій рід.
Соромлять людство, окривавлюються руки,
Сміливо йдуть на зустріч всім гріхам.
Невже не знають, що всі муки
Колись прийдуть нащадкам вороттям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441867
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.08.2013
автор: Марфа муф