Ще спить трава,
Ще добрий вітер лугу
Засів до часу в затінках дерев,
А заспаній воді і раз, і вдруге,
По берегу здається – ходить лев.
Туман-чаклун хизується собою,
Сховавши міст, густі очерети
І давню казку з ролями надвоє
На тім мосту, де «Ви» було на «ти»,
Де стільки слів розказано очима,
Де скільки раз знайомились уста,
Де літо рук з душі зганяло зими,
А під ногами чулась висота.
Та все міраж. У тій фата моргані,
Лиш злото чар, передранкові сни…
Збирає лев по берегу в тумані,
Під літній ранок залишки весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441821
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2013
автор: Стяг