Десь сонце йде повільно до заходу,
й накине вечір пів-прозору шаль.
У когось день омріяний проходить,
безцільно й марно прожитий.А жаль...
І, о-пів ночі, хтось тихесенько заплаче,
ховаючи в руках уламки мрій.
Ніхто не зрозуміє,не побачить
краплинок болі у куточках вій.
Хтось закричить:"Дай сили,Боже!",
й не виведе кінця по-між питань.
Хтось добре знає,чого варті довгі ночі,
коли нема кому зігріти.Просто жаль...
Такі ми люди...Що ж тут говорити?
Та є один,не писаний, закон:
"Щоб гідно на землі життя прожити,
ви не будуйте особистий Вавилон!".́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441501
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2013
автор: Ruzhena