Мій дід
думав що земля то небо
а тому часто ходив поміж хмар
трави і квітів
городини та курей
і був він як бог
а я біля нього -- як янголя...
А дід казав
що я дідів народ
Він вважав
що я сонце...
А потім
раптом
діда забрала земля
до себе
в саме лоно неба
мені ж залишились в спадок
дідові казки без кінця
і скрипка
з підбитим крилом...
та граю я на скрипці поезії
смичком пера
і мрію іноді
що колись
коли я вже сам матиму внука
скрипка затріпоче смичком в його руках
і полетить
як в руках дідових
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2013
автор: Олександр Букатюк