Ким буду я без мрій та сподівань,
Красивий камінь, але бездуховний,
Чи доля простягне над мною длань,
Й не заплете у смутку кокон чорний?
Я віру щиру у душі зрощу,
Заб’ється щастям серце напівмертве,
Від спілкування наче від дощу,
Надію вкриють рясно камінь черствий.
Іржу прикриють квіти сподівань,
Сховаються під цвітом бездуховність,
Повстане з каменю живий Атлант,
Щоб щастям дихати на груди повні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2013
автор: Федик Юрій Михайлович