Я сам не знаю, як писати маю,
То серце пише, в тому вся біда,
Мені не треба похвали і раю,
Бо думка віршем з серця вирина…
Не хайте, але й не хваліте,
Справа у тому, що вірші мої,
Повинні трішки на землі пожити,
Серед гаїв , в яких є солов’ї..
Як думка з серця виринає часом,
Знімається високо, аж до хмар,
З душі злітає інша – парять разом,
Сердечний ліквідуючи тягар.
Колись, можливо, час такий настане
І зрозуміють вірші від душі,
Неприязнь віршова тоді розтане,
І стануть вони рідні - не чужі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440845
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2013
автор: Віталій Назарук