Я багато палю й п’ю дешеву розчину каву,
Я багато думаю, багато борюся з собою,
Вношу в життя безкінечні пусті поправки,
Перегортаю дні, як сторінки із книжки пустої.
Прийди до мене, наповни мій тусклий світ,
Там де багно і пітьма розрослися як квіти,
Там навіть сонце один раз на місяць світить,
Там і надія вмирає бо грунт весь прогнив …
Візьми мене за руку, міцніше стисни зап’ястя,
Давай сплетемось думками, сплетемось як змії,
Пітьма в мить розтане якщо доторкнутись до щастя,
Шкода тільки те, що ти, лише в моїх мріях ..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440717
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2013
автор: Віктор Непомнящий