Я відчуваю себе землею
Такою прадавньою землею
Що світ згубивсь у снах моїх
Земля - неначе горя чаша
І небеса над нами...
Зайве вітрам кричати навздогін!
Тобі не одурити зроду ні мудрого, ні птаха
Силі волі ніхто не вчить
Її зростити маєш сам
А я залишусь тут, допоки осінь нашепоче мені нові пророцтва
І я їх пронесу крізь дим...
30(07)2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440655
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.07.2013
автор: Demetris