Народжується нове покоління.
Це діти серця, вольності й душі.
Вони – Моє життєве устремління:
Пісні любові, радості вірші!
Слухняні діти поруч і зі Мною,
Виконують веління Моїх дум.
Встають слова готові йти до бою,
На подвиг устають і відкидають глум.
Це воїни Мої, це справжні Мої діти.
Не зрадять, знаю, бо віддані Мені.
Слова живі – душі Моєї квіти,
Підтримають в невидимій борні.
Я посилаю їх у світ перемагати.
Це боротьба Моя за Правду і Життя.
Їх научив без втоми працювати,
Вивершувати те, що зветься – майбуття.
Слова Мої не раз були стражденні,
Не раз захоплювали їх в полон.
Та все одно, ішли вперед уперто
І не ставали перед ворогом в поклон.
Слова Мої – прості, та Духом сильні,
І звикли до тернових колючок.
Їх не скують в кайдани, вони – вільні,
Здолають безлічі наводнених річок.
Летять слова у просторі і часі,
Торкаючись тонких сердечних струн.
Їх сила і принада не погасне,
Вони – всеоживляючий чудесний струм.
Упевненим лишаюсь в Своїх дітях.
Моя надія і опора в них.
Проходитимуть роки і століття,
Та час і старість не здолають їх!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440638
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.07.2013
автор: Едельвейс137