Дощ, знову дощ... Та скільки вже можна?
Знов на душі неспокійно-тривожно,
тиха журба, смуток і жаль,
сіра й холодна над містом вуаль
Краплі води? Чи сльози неба?
Досить уже! Більше не треба!
Бо інколи й так неможливо втекти
від власних думок й відчуття самоти
І знов дощівлива мелодія ночі...
А що ж негода може пророчить?
Почути що можна чи дізнатись,
коли у стукіт по вікнах вслухатись?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440552
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Vergissmeinnicht