В твоїх метеликах багато екзистенції.
І мало серця, у якому жаль.
Той твій підпанок десь міркує про потенцію.
А ти його чекаєш. Темна ж даль
Тебе безпечно кличе за собою.
Але у пам`яті - метеликів вогонь.
Послухай, бейб, пора знайти ковбоя,
якого б ти поїла із долонь.
Твої тендітні ручки мовби крила.
Крилята тих метеликів, абсурд...
Ти ж знаєш, я писати не хотіла.
Це все та екзистенція, мабуть.
Мені напевно час відкрити Кафку,
забути б ще про Брауна на час,
і стати надбуттєвою... Панянко,
перечитала я сьогодні трохи Вас.
Ти ж знаєш, я хвилююся, лисичко.
Дурниці ж більш не буде? Обіцяй!
Я знаю. Ти не можеш. Ох, сестричко...
...В наушниках ОЕ. І знов "Стріляй". (30.07.2013)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440547
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.07.2013
автор: Олена Вєчканова