Коли в соборі хор співає
Молитви вічні та святі,
Єство блаженство огортає
Й спокійним чуєшся тоді.
В душі напруження зникає
І бачиш – винна суєта,
Що наший розум поглинає,
Краде даровані літа.
Душа тупіє, світом нудить,
Блаженство спокою не зна,
Себе і всіх нещадно гудить,
Не в радість літо і весна.
Іди в собор - як хор співає,
Зламивши грати суєти,
Нехай душа відпочиває
В молитвах віри й доброти.
07.03.06.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440346
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Георгій Грищенко