Ви, нові Італійки та Гречанки,
Що Руську кров вплели в чужий народ,
Скажіть, на чужині тепліші ранки,
Чи доля родить більшістю щедрот?
Чи може там, в них красивіші гори,
Величніші від батьківських Карпат,
Чи дома бачили одна лиш горе,
Примножене стражданням на стократ?
Хоч ні, на Батьківщині Вас любили,
Батьки і діти, тільки все дарма,
І з ними жили б Ви не менш щасливо,
Та Вас забрала грошова пітьма.
Нехай поля закиснуть бур’янами,
Вам легше винести чуже судно,
За папірці, які є лиш грошами,
Ви чисті души топите в багно.
А що батьки, а як же Ваші діти,
Невже сусіди зроблять все за Вас,
Невже вони, їх зможуть обігріти,
Теплом душі у найлютіший час.
Бо діти п’ють і весело гуляють,
На Ваші гроші кормлять шинкарів,
Наркотики ведуть їх до цвинтарю,
Як пастухи, у хлів стадо корів.
Ви, нові Італійки та Гречанки,
Що віднайшли себе на чужині,
Чи встигнете до батьківського ганку ,
Перш ніж батьки, заснуть у вічнім сні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440239
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Федик Юрій Михайлович