Напевно, я знов обпектися боюсь...
Злетіть до небес і розбитись...
Не думай, що глянути в очі стижусь...
Не хочу лиш знов помилитись...
Тебе проганяю із мрій, із думок...
Сама ж тобі хочу наснитись...
Не знаю я ще, чим є справжня любов,
А хочеться в ній розчинитись...
Боюсь стать твоєю, згубивши себе,
Хоч чуть "ти моя!" я так мрію...
І серце моє б'ється лиш тобі в такт...
Плекає на щастя надії...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440172
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Perfectly_Parallel