Поверніть мені моє дитинство -
безтурботні й щасливі дні,
коли вірила в казку, у принца,
в те, що є чудеса на землі...
Коли мрії так просто збувались,
або,може, простими були
Всі проблеми легкими здавались,
бо все вирішить вміли батьки
Коли були слова однозначні,
не було́ лицемірства й брехні
Просто зараз стає мені лячно:
світ двоякий, дволикі усі...
На обличчі у кожного маска
і тамуються всі почуття,
всі скупляться на щирість і ласку,
і все швидшим стає ритм життя
Всім бракує ча́су на інших,
для дзвінка треба привід знайти
А як просто було раніше:
можна кинуть усе і гуляти піти...
Можна було так щиро сміятись,
не зважать на навколишній світ,
в почуттях без вагань признаватись,
а не мовчки дивитись услід
Зараз стало все плутано й складно,
і замало так часто нам слів
Як же жаль, що вернути ніхто не владний
тих щасливих дитячих рокІв...
[url=""]http://vk.com/public73900134[/url]
25.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440096
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2013
автор: Vergissmeinnicht