Іноді я падаю, мов перестигла груша,
На гостролист кучерявий долу,
Під ногами твоїми. І все до біса,
Навіть те, що мене затоптали босо.
Я стікаю у землю грудасту, мокру
Своїм соком цукровим. І розкладання
Моє швидко завершиться, й я замовкну,
І не буде ні пам’ятки, ні квітчання.
Не шукай тоді дихання серед поля,
Не кричи серед жита ім’я забуте,
Іноді я падаю, мов груша, долу -
І падіння це варто було відчути.
Як до кінчиків пальців тремтіння тіла,
Як заснути – спливаючи в м’якість ранку.
Я так рада, що ти мені був зболілим,
Я так рада, що падала до останку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439400
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2013
автор: NNNP