О, сину мій, Ти відійшов у вічність,
Зігравши до кінця свою трагічність...
Увесь народ пишається тобою,
Хоч твій відхід обняв серця журбою.
Твоє життя, яким я так пишалась,
Колючим терном часто покривалось,
Та я тебе любила завжди, сину,
І ти любив без тями Україну.
Твої слова, як небо те безкрає,
Де й до тепер душа твоя літає.
Хай кажуть, що нема людині злету;
Тримає міцно на собі планета...
Твоя дорога в небо пролягла,
Ти ж нам Костенко говорив слова:
«Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438986
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2013
автор: Віталій Назарук