ГОСПОДЬ ГОВОРИТЬ:
Своїй волі Режисер Я Сам і Постановник,
Гра відбувається на зоряному тлі.
Костюмер Я Сам і Сам закрійник
І головною є роль Моя у грі.
Я Сам пишу до гри лібрето:
Поет і виконавець – Я.
Мої у грі цій задуми й сюжети,
Я – Диригент! І музика – Моя!
Один реальний – Я. Гра – ілюзорна,
Та зрозуміти це кому удасться?
Не кривить рот хай вам усмішка ця потворна,
Замаскувать її – багато гриму здасться.
Та хто з смиренністю приймає Моє Слово,
Й виконує всі Мої вказівки,
Для того гра скінчиться пречудово,
Того овацією проводжатимуть зірки.
Духовний зміст у мові вірша цього,
Уважно прочитай і розберись
До чого тут і гра, і поетичне слово,
І як у грі цій музика й оркестр злились.
Не мало каші треба з’їсти людям,
Та гра не була б тоді грою.
Своєї режисури не довіряю суддям.
Я Сам судитиму – пізнайте волю Мою.
…………………………
Я не насмілюсь після слів оцих
Поглянути, бодай на мить, угору.
Прошу про відпуст всіх гріхів моїх,
Тримай мене у всякий час і пору.
З усім, що Ти сказав, погоджуюся я
І мову Твою, також, зрозуміла.
Хай під Твоїм крилом буде сім’я моя,
А душам нашим дай орлині крила.
Приймаю я Твоєї гри умови,
І що відведено мені – все виконаю я.
В ім’я Святої Покровительки – Любови
Задумана у грі цій роль моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438807
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.07.2013
автор: Едельвейс137