Люди повертаються в село,
Щоб в землі повічно тут лежати.
Десь світами їх життя вело,
Та село вже кличе спочивати.
*
Відпочити від земних доріг,
Від тривог, від сліз, від ностальгії.
Перейшовши вічності поріг
Тут прощати роки молодії.
*
Тут прощати сум свій і печаль,
Тут навічно поєднатися з землею.
І сльозою не ронити жаль,
Бо стає ця місцина твоєю.
*
Тут усі, хто жив в селі здавна,
Розоравши поле, жито сіяв;
На вітрилах вічності човна
Вже далекі обрії поміряв.
*
Легкокрилою невидимою тінню,
Не здійнявши куряви в пісках,
Подихом легким по бадилинню,
В ангела свободи на руках
*
Повертаються в село навічно люди,
У човнах без весел, пливучи.
Повертаються додому звідусюди,
Пам’ять ностальгії несучи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438805
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.07.2013
автор: Едельвейс137