Я не Гамлет.Йорик- блазень,
Я не Гамлет.Я лише пітьма!
Сміявся я із принцом разом,
Хоч знав,що виходу нема!
Я сміявся,бо не знав,що череп мій,
Стане символом згвалтованих надій:
Безсилості,сумнівності і тлінності буття,
Із царства мертвих вже немає вороття!
Та й принц вже бачу тут як тут:
Спішити нам нема куди...
Звільнились ми з тілесних пут:
Не оминули на Землі біди!
Офелію стражденну довели до краю:
Не поскупились-аж до до брами Раю!
Щоб там послухали її сумних пісень...
Тут все ще ніч,а на Землі вже день!
А ми були народжені для подвигів,для моря,
Пізнали лиш отруту від вина і чашу горя!
Я тінь,нікчема- Йорик.Бідний Йорик.
Я сміх і сльози -гордість всіх Датчан!
Сміявся з принцом,мріяв з ним про Море,
Хоч відав те,що все в житті обман!
Та не соромився-пускав туман,
Я юному правителю між очі...
Йому й без того вистачило ран-
Отрути зради і отрути ночі:
Важкий тягар земних турбот,
Скосив безжально і раніше строку...
Можливо хоч Небесний Грот,
Прийме цю душу світлу І Високу!
19.07.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438467
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.07.2013
автор: Той,що воює з вітряками