З чорничника сплету простий вінок…
Не з терну, не з барвінку і не з квітів,
Він буде над чолом чиїмсь горіти
І ягода спадатиме, що крок…
Жорсткий вінок, немов оте життя
І чорний смуток ягодою влився,
Напевно я тоді не помилився,
Як вибирав чорничник для злиття.
Дрібні листочки, наче малахіт,
А чорні ягоди, як крапелинки крові,
І хоч вони чорніють, не червоні,
Засохла кров теж чорний має цвіт.
Щоб з нього не злітав ніколи лист,
Чорниця чорна і листки зелені,
Такі вінки на свято – не буденні,
Я спробував закласти в нього зміст…
Історія вінка починається у глибокій давнині. За стародавнім віруванням предків через вінок приходили у наш світ безсмертні душі з потойбіччя. Згадка про вінки сягає шумерської культури (ХІІ-ІІІ ст. до н.е.).
«Коли хочеш врятуватися від безгрошів'я, їж більше чорниці» (народна прикмета).
В одній з легенд говориться, що знадобилося якось Лісовій Феї перейти з одного лісу в інший, а ніч стояла темна, безмісячна. Заблукала Фея, присіла на траву і зажурилася. Раптом чує вона тихий голосок: «Дорога Фея, з'їж жменьку моїх ягід, і очі твої стануть такими зіркими, що в темряві розгледять будь-яку стежинку». І відчула Фея, як на долоню їй хтось насипав щось кругле, точно намистинки, піднесла вона їх до рота, одну надкусив, іншу ... І здалося їй, що навколо точно світліше стало, тут вона і стежку помітила ... Не забула Фея допомогу чорниці, а це була саме вона, і повеліла лісовому народу розселити її по всьому світі ...
А далі ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438428
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2013
автор: Віталій Назарук