Неначе подих вітерцю
Війнув в лице, коли читала
Твої поезії і цю,
Що тихо в ній душа прохала.
Щоб Богу помолилася
У пам’ять Лепкого Богдана
І я молитву вознесла
За українського Бояна.
Бог ніжну душу дав йому,
Залюблену в високе слово.
І його пісня, ось тому, –
барвиста тайстра в нашій мові.
Пішов він в неба синю даль,
Галичини співець народний.
І грою дивних моря фаль
Рознісся спів його чудовний.
Співець вкраїнської землі,
На жаль, так дуже мало знаний,
Любов’ю серця полум’яний
Він, як зоря на неба тлі.
Знайшла і я в піснях отих
Ту близькість духу, що єднає
Давніх поетів й молодих.
Хто слово мовить, той це знає.
У кожного своя рілля:
Тут трудиться і урожай збирає.
І пісня в кожного своя:
Як любить світ, так і співає.
Зітхне моя душа колись,
Голубкою злетить у небо.
Попросить тихо: – помолись,
А більшого мені не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438260
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.07.2013
автор: Едельвейс137