Марусенько, Марусю,
На тебе я дивлюся
І часом не йму віри,
Тобі кажу я щиро,
Що ще такі бувають –
Собою прикрашають
Земельку нашу рідну
На дивину ще плідну.
За що рука візьметься -
Усе тобі вдається:
І знатно вишиваєш,
У хрестики вкладаєш
Всю душу і терпіння,
Своє високе вміння.
А як плетеш хустину –
Плекаєш мов дитину.
І кожна річ, як диво,
Усе робиш красиво.
І ростиш помідори
Не гірші за узори,
І квіти навкруг хати,
Так, як любила мати.
Мов бджілочка, літаєш
І втоми ти не знаєш.
Ти на землі - княгиня,
І роду – берегиня,
І в донечок, онуків –
Такі ж дбайливі руки.
Одвіку і донині
Газдині в Україні –
Велика, мудра сила
І чоловічі крила.
Вірш присвячую великій майстрині, жінці дуже скромній і роботящій, жительці сел.Клевань 1, що на Рівненщині - Пальок Марії Іванівні.
13.07. 2013р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2013
автор: Надія Таршин