Мені після тебе зосталась остання вдовиця осінь,
Пігулки від головного болю, плацебо віршів недописаних до кінця,
Я думав: лікар - найкращий час, але тоді цього часу ніколи не досить
У рамках моїх очікувань, на кордонах мого життя...
Мені після тебе зосталася пустка, пустир, дешева душевна криза,
Сигарети, які не курив, алкоголі, які почав,
Мене роз'їдає зсередини, давить зверху і палить знизу,
І я деформуюсь, знівечуюсь і псуюсь як дешевий металів сплав...
Мені після тебе зостались спогади, пам'ять, страх,
Що об'єми психічних меж не рихтуються, коли вже відкриті двері,
Я почав навіть вірити у сотні богів: Будда, Христос, Аллах,
Вони привели мене із сотень стежок на одне шосе, що веде до безлюдних прерій...
Мені після тебе зосталось щось?! Нічого, ніде! Нехай!!!
Я хотів себе таврувати зсередини у зап'ястя, поміж ребрових дуг,
Почалася епоха беззбройних війн, за якими не видно край,
Безіменним солдатом для всіх, а для тебе - я просто далекий друг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437733
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: ДжоніПол