Пташенятко випало з гніздечка,
А матусі обрубано крила.
Потяглась біди вервечка,
Пережити горе нема сили.
Пташенятко – ангелочок білий.
Матінка в знесиленні ридає.
Боже правий! Боже милий!
За що душенька страждає?
За що душенька страждає,
Хто їй крила так обтяв?
Б’ється, тужить і ридає,
Хтось синочка її взяв.
Де поділася пташина,
Чом з гніздечка раптом впала,
Де та взялася причина,
Що до гробу дитя вклала?
Несподівано, раптово
Вихор злоби крутонув.
На вустах вніміло слово,
Вічним сном синок заснув.
Світе, Боже! Боже нащо
Ангелочка ти забрав?
Не віддам його нізащо,
Пощо світ мене скарав?
Полечу за ним у Небо,
Чи в могилу – все одно.
Утішать мене не треба,
З ним вмираю заодно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437482
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2013
автор: Едельвейс137