Повзуть хмарки кудлаті небокраєм,
Неначе стадо дивних баранців.
Гуркоче так далеко щось за гаєм
І вітер на ходу одяг штанці.
Зібрався в путь вже не таку і близьку,
Туди де небо плаче й гуркотить.
Де злива підставляє йому миску
І тихо так шепоче:"Що, болить?"
"Душа болить - воно відповідає,
Терпіти більш не можу,нема сил."
Так цілу ніч... За вікнами світає...
Воно ж про біль питає старожил.
Зазолотилося над ранок сонце
І неба біль сховався у кущі.
Війнуло прохолодою озерце,
Далеко відійшли гулять дощі.
Лише намисто, що росою вмите,
Сяйнуло оксамитами в траві.
І сонця ніжні промені розлиті,
Знов розчесали кучери свої...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437096
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2013
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)