…а місто вмирало від бруду, і задихалося від пилу, що котився асфальтом, люди ковтали це колюче повітря і кашляли, випльовуючи криваве харкотиння на бруківку…десь серед цих процесів загубився я…блукач, який йде кудись, не маючи ні цілі, ні бажання жити…відвертаючись від вітрин, в якому дзеркальні тіні нашіптують про сенс буття, про те що мені потрібно, про суспільні цінності…я відчував пустку…хотілося просто сісти біля прохолодної цегляної стіни, зручно обпертися об неї…і дивитися та спостерігати за цим девіантним хаосом...але раптом запах чогось свіжого вдерся злодієм мені у ніздрі…і мої легені запрацювали…я вдихнув цей благословенний кисень…далі в поле мого зору впали темно – сині джинси…очі кольору неймовірних смарагдів з вкрапленими туди бісиками…усмішку, що нагадала мені сонце…і все змінило відтінок…я побачив дорогу…ти моє божевільне бажання жити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436677
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: EroS