Непомітно в суєті, і якось неспішно,
Друзі за межу iдуть – на душі невтішно.
Хто життя, мов факел, ніс, а хто жив несміло,
Не у цьому нині річ – я усіх любила.
Гриць - за сином, кумував, в Люби - я хрестила,
Про дерева Іван дбав, щоб усе родило.
Любій подрузі Ганнусі - серце я звіряла,
Таємницю збереже – вірила і знала.
Хто був праведний, чи грішний – не мені судити,
А без них мені тепер стало важче жити.
10.07.2013р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2013
автор: Надія Таршин