Не висувайся,
не висувай
пропозицій,
здохнеш
у скриньці,
здохнеш
з
руками
зламаними
об
тверді
соски
капіталізму
здохнеш
душачись
мандарином
яка на*уй
тиша
серед
бейсбольної
опозиції,
яка
нахуй
свобода,
яка на*уй
революція
кожен
хто
схоче,
кожен хто
схоче
встромить
ножа
у потилицю
ходи
добігай
до старості
на кольорових
милицях,
ходи
добігай
до старості
на кольорових
милицях
і співай про тварин,
що захлеснулись
киснем, просякнутим пропаном
сон про величезних
терапевтичних
небритих
чоловіків,
закінчиться
відкритим
тушкованим
місивом
Ти піддаєшся.
Ти піддаєшся
Не бажай забуття
Пора
розпороти
животи
невіданих,
пора
токвти
ці цукрові пики
якщо не ти,
то – тебе.
Машина
не має
м’ягких
ударів.
Не підставляй
невигуляний
череп
підставляй
руки
і блокуй,
блокуй,
нехай
відбуксовують.
Досягнення
не в зустрічі
хорошої комплекції,
а в можливості
подолати
цю кількісну
смерть,
навіть, якщо вона
найкраща,
навіть,
якщо вона
профі
у виконанні
десертів
з людських
сердець,
сокира
в твоїх зубах
чекає
загострення,
гостри
свої зуби
об
потрощені
поручні
якщо ти не встанеш
відкинувши
волосся
зі своїх ручних годинників,
якщо ти не встанеш,
вдягнувши
важкі чоботи
непокори
якщо ти не встанеш,
спльовуючи
свою
металеву слину
на захоплені,
отруєні
мости свідомості
втратиш себе,
втратиш
дітей власної душі,
втратиш пам’ять
і час всередині
зім’ятих легень
весь цей мотив,
вся ця забрудненість:
ти жив
у картонному
будинку
ти був
картонним:
«Прокидайся!»
Ламай їхні огорожі:
вони та їхня
наймана смерть
не зупинять
тебе,
адже
ти теж можеш
вбивати,
можеш
змінювати
русло
річки,
у якій
пливеш,
можеш
рухатись,
бігти швидше
за них,
ковтати
кулі,
випущені
з їх дробовиків,
випльовуючи
жовч
в сторону
сірих портів
аеропортів,
які наче
втомлені
групи
мурах,
тікають,
віддаляючись
від сонця
і туманних
мас
вітром огортає
полум’яні степи
і все мало
б спалахнути
але ти зупиниш
це,
тільки ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436497
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.07.2013
автор: Immortal