Вона…

…торкаючись  кінчиків  пальців  твоїх  рук,  я  дізнавався  всі  таємниці  і  загадки  цього  світу…і  розумів,  що  я  єдина  щаслива  людина  на  цій  Богом  забутій  планеті…я  розкажу  вам  про  неї:  дана  персона  нон  грата  переховувалася  від  переслідування  голодних  на  красу  херувимів,  у  закапелках  моєї  душі…вона  вклинилася  туди  зеленими  сапфірами  і  багрянистими  опалами…дивлячись  на  неї,  виникало  відчуття  прихованої  небезпеки,  неначе  вона  завше  носила  з  собою  заточений  ятаган,  і  за  допомогою  сталі  вирішувала  усі  преценденти…саме  з  того  часу  я  почав  вірити,  що  гармонія  існує…знаєте,  що  я  вам  скажу,  раніше  я  гнався  за  фізіологічними  параметрами,  за  харизмою…а  забував  про  людяність  і  елементарну  доброту…час  виховує  у  генераціях  людей  неправильні  системи  оцінки  реалій…не  важливо,  наскільки  хто  розумний,  красивий  чи  багатий…а  важливо,  як  до  тебе  відносяться…хоч  я  був  далеко,  від  неї  за  сотні  кілометрів…я  відчував  її…як  її  тіло  трясеться  від  сміху,  чи  навпаки  обличчя  кривиться  від  болю…вона  передавала  свої  сигнали  тремтінням  мого  епітелію…я  виходив  на  піратській  галері  в  скривавлене  море  її  надій,  і  ловив  штиль  хижацьких  поцілунків  та  збочених  обіймів…кожна  зустріч  інша,  і  ніби  остання…вміння  змінювати  матерію,  передалося  нам…з  часів  третього  Риму…я  завжди  хотів  бути  священнослужителем,  оспівувати  Творця,  нести  слово  у  маси…а  Він  бачив  це  і  подякував  мені…в  небесних  краплинах  моєї  Мекки  я  знайшов  її…і  сказав  «Спасибі»  акапельним  співом  цикад…її  тіло  кольору  стиглого  аметисту,  казкового  каменя,  що  квітне  на  берегах  Нілу…вона  ходить  повільно,  ніби  впевнена  в  собі  аристократка,  а  руки  такі  м’які  неначе  шовк,  що  плетуть  в  Дрездені…вона  любить  запивати  народний  фольк,  кавою  з  корицею…інколи  її  пробиває  на  креативний  хавчик  і  вона  бодяжить  віршики…остерігається  злих  поглядів  і  незручних  обставин…вона  дев’ять  кроків  до  досконалості…я  готовий  отримати  шрами  і  гематоми,  якщо  вона  буде  ініціатором  цих  бійок…не  знаю,  чомусь  відчуваю  баланс  коли  вона  поруч…вона  щось  посереднє  між  фісташками  і  Третьою  світовою…неповторний  вакуум  воскреслої  Антлантиди…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436419
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2013
автор: EroS