Літа спливли і весни відшуміли,
Не відгукнути навіть день назад.
У друзів уже скроні посивіли,
А верби навесні синам шумлять.
У спогадах у юність повертаємось,
В ночах безсонних – всі вони живі.
І там де каялись – уже не каємось,
А де праві були – то нині не праві.
А вранці глянеш на синочка, донечку
І виповниться радістю єство,
Обличчя засіяє, як під сонечком –
Так є, і буде, і завжди було!
1999р Надія Таршин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435988
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2013
автор: Надія Таршин