До тебе лину, рідна хато,
Щоб з дому вийти на лани…
Хоч бачив кожен з нас багато,
Та отчий дім для нас один.
Учились розуму й косити,
Під плуг лягала борозна,
Нас тут батьки навчали жити,
А їх давно уже нема…
Вже осінь сріблом вкрила скроні,
Плете мереживо зима,
Молімося Святій Іконі,
Що залишилася сама.
Це наша станція, як спомин,
Єдиний крок і ти в раю,
І гарний на хатині комин...
О, як я хату цю люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435773
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2013
автор: Віталій Назарук