Серед вулиць в скло закованих
Луч сонця теплий пробігав
І поруч веж з бетону створених
Він ніжний пролісок шукав.
У тому році в люту стужу
Він допоміг йому рости
І знов увагу небайдужу
З любов'ю біг він піднести.
Поміж доріг, в асфальт підкованих
Шлях свій швиденко прокладав
Летів серед будівль клонованих
До того, хто його чекав.
І ось навроти церкви старої
Під сплячим кровом з бузини
Два проліски з землі суворої
Свої тягнули стеблини.
У ніжно-синьому убранні
Розквів та пахнув перший з них
А інший на останньому диханні
Боровся у снігах грізних.
І раптом джерелом прозорим
У землю мокру сніг утік
То промінець теплом любові
Лід в мить розплавив у потік.
Заради чистої любові
Всі сили вклав він до кінця
Щоб його друзі пречудові
Втішали навкруги серця.
Під ніжним квітом бузиновим
Синіє пролісків окрас
І своїм видом загадковим
Милує очі повсякчас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435577
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2013
автор: Той Волиняк