Дід Семен і баба Ганна
На краю села жили...
І такий садочок гарний
Біля ставу сповили′.
Бо ж любилися, як діти,
З молодих і дивних літ
І до старості змиритись
Не могли... все в даль політ.
Дід сади ростив в колгоспі,
Все ті рідкісні сорти,
То вже як заглянуть гості –
Розкриваються роти.
Там й черешні, й чорносливи –
Груші, яблука і ще...
І такий вже він щасливий,
Та й війна вже за плечем.
Сам же й викопав ставочок,
Рибу в нього запустив,
А на пагорбі садочок...
Білих яблук звав налив.
Через їх життя минали
Всі страхіття в тій порі;
Долю не одну зламали...
Їх залишив Бог в зорі.
То ж з Любов’ю, нездоланні
Вже на цвинтарі рядком –
Дід Семен та баба Ганна
І життя їх все... слідком...
12.03.2005р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435054
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2013
автор: Променистий менестрель