До знеможення, але не нарікаю.
До знесилення, але мовчу.
Коли приходить слово – не зволікаю.
Старанно, благоговіючи, пишу.
Це моє ставлення до Бога СЛОВА,
Воно проймає мою людську суть.
Із СЛОВА стала українська мова,
І це навіки Богом дана путь.
Для України, для її народу,
У мові – слава, мовою хвала.
Хто б не чинив для мови перепону
Вона – твердиня, дух, скала.
Непереможна, рідна, сокровенна,
Свої достоїнства Творець їй передав.
В красу її закохана Вселенна,
Так за приниження Господь воздав.
Не задушили її й не задушать,
Многостраждальне в славу її сходження.
Звучання мови громами не заглушать
У кожному із нас її відродження.
Народжується слово у дитині,
Продовжується у поета.
Від віку було так й донині –
Багатозначуща майбутнього прикмета.
СЛОВОМ Бог являється людині
І стає знаменом для народу;
Воскресає в Славнім Своїм Сині,
Гарантуючи життя свободу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434929
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2013
автор: Едельвейс137