Падає, падає листя додолу,
Золотом осені вітер шумить,
З молоду, з молоду геть пішли з дому,
В дальніх краях научилися жить.
Падають, падають сльози додолу,
Душать за горло, нема чим дихнуть,
Хочеться, хочеться їхать додому,
Рідную землю не можем забуть.
Падає, падає сніг на дорогу
І замітає усякі сліди,
В старості, в старості хочем додому,
Навіть як довго нам їхать і йти.
Падаєм, падаєм ми на коліна,
Рідную землю нас просим простить,
Просим прийняти як блудного сина,
Дати можливість віка тут дожить.
Падає, падає дехто в дорозі,
Дехто не може дорогу знайти,
В старості, в старості дехто не в змозі
В рідную землю доїхать, дійти.
Падає, падає листя додолу
Сніг укриває, щоб вже не знайти,
Тим, що не зможуть добратись додому,
В землю чужую прийдеться лягти.
Тяжко далеко від рідних лежати,
Важко зостатись в далекім краю,
Нашій душі там спокою не мати
Будемо в пеклі чи будем в раю.
02.04.98
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434817
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.07.2013
автор: Георгій Грищенко