Очі щось ріже до сліз
І перехоплює подих,
Капає, хлюпає ніс
Хоч я міцної породи.
Боже, яким був колись,
Згадую мамині сльози,
Зараз на неї б моливсь,
Всі повідводив би грози.
Був би ласкавим завжди,
Мамі б ні в чім не перечив,
Може б не сталось біди
І не здригались би плечі.
Мамо, я вже у літах,
Нині я Вас розумію
Та із слізьми на очах
Я від провини німію.
Мамо, прийшов я до Вас,
Квіти приніс на могилу,
Швидко настане той час,
Що забере мою силу.
Маю надію тоді,
Мамо, зустрітися з Вами,
Щоби на Божім суді
Розрахуватись з боргами.
Щоб присудили мені
Вічно у пеклі каратись
За всі учинки дурні,
Що не давали Вам спати.
Очі щось ріже до сліз
І перехоплює подих,
Квіти матусі приніс
Й сів на травичку напроти.
09.08.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434203
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.06.2013
автор: Георгій Грищенко