За соняшником золотогарячим,
За жовтим жовтим шовком на стеблі,
Я бачила як ліхтарі незрячі,
Сліпили згин дороги вдалині.
І був асфальт розжарений на сонці,
Повітря ж вже схололе і густе,
І жовтий килим в синій неба кромці
Ще тепле щось промінив і живе.
І ще його торкнутися хотілось,
Сире насіння лущити й м яке,
Ця стиглість липня, соковита стиглість
І зорь у небі відбиття крихке.
А ці дороги певно пам’ятають
чийсь силует на їхнім полотні
Як жар вони свій денний віддавали,
тому, хто ліг спочити на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433479
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2013
автор: NNNP