Я поклонюся небу за любов.
Ти бачив сонце? Там палає вічність.
І щоб тебе колись побачить знов,
Я небесам вклонюсь доземно тричі.
Слухняно жду, що день новий воскресне,
Бо в світ оцей прийшла для тебе я.
Серед грози на вервиці небесній
За нас земних молилася земля.
Ті міражі чомусь іще не щезли
В твоїх руках, немов залізні жезли,
Що в душу б’ють, як громовиця з неба.
Мені належить мука? Що ж, прийму,
Лише благаю: не залиш саму,
Бо я згорю, немов свіча, без тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433360
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.06.2013
автор: Леся Shmigelska