Дзвінко
Вдарять
Дзвони
По спині
Шкірою
Прикинеться
Ручний
Ніж
В животі
Смеркне
І зотліє
Смеркне
І зотліє
Літаки
В кораблі
Літаки
Без
Двигунів
Літаки
Без сердець
Із смолою
Самітників
На язиці
Один
Два
Три
Один
Два
Три
Постріли
Й удари
Ось уже
Розійшовся
перший
Другий
Шов
Відразу ж наклали
Четверту кров
Розлилась
Величезна
Діжка
Із
Залозою
Світла
Зірка
У звірячому
Хутрі
Керує
Смичком
Засмерділась
Північ
Із південним
Сном
Ти
Не бачиш
Я не бачу
Ми
Крокуємо
Наосліп
Сиплячи
Сонцю
У вічі
сіль
коров
Я кидаю ніж
Ти кидаєш
Ніж
Твій летить
Між сосен
й потрапляє
в молодого
скрипаля
мій летить
наосліп
скрикуючи
прощання
й кидаючись
на
вогняні
язики
переляканих
птахів
Скрипку
Молодий
Скрипаль
Кидає
Зірка
Падає
Також
Звір
Тікає
З-під виделок
Я повільно помираю
Із розваленою будівлею
Живота
Спочатку
вивалюються
Зерна печінки
Потім дерева шлунку
Потім
Обстрижені гомілки
Легень
І десь між горлом
І діафрагмою
Серце
Пробігши останню дистанцію
Зупиниться
Вибігши
Майже на п’ятисотий кілометр
я прикличу
усіх
снайперів
цих бездомних собак
вічного
мерехтіння
я замкнуся
в недосяжних
для вас
провідниках
світло потоне за бортом
двигун
зупиниться
у
морях
Північного
Південного лісу
Те що втрачене
Буде віднайдене,
Те що віднайшлось
Буде загублене
в скупченні
скривавленого нутра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433325
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.06.2013
автор: Immortal