бегемоти з минулим носорогів

Розтоптані  кулі  в  голові
бегемотів
з
минулим
носорогів,
я  давлюсь
кашею  снів,
каша
снів  давиться
моїм  піднебінням,
в  якому
усі  таблетки
перетворюються
на  
гостроногих
терапевтів,
спробуй
заснути,
спробуй
відкрити  очі,
спробуй
відкрити
руки
і  запустити
туди
сліпого
водія,
він  
вивезе
тебе,
він  вивезе
тебе
на  край
пригнобленого
сузір’я

я  не  вірю,
зневіра
моя  
в  циферблаті
вкорочує
своїм  дітям  віку,
і  моя
душа
пливе
рівниною,
на
якій  горять
аптечні
кіоски

в  постійній
старій
основі,
я  в  постійній
старій
основі,
моє  серце
розбите
битою
підвіконників
надщерблених

«Гай  же  грай,
старий  sучий  сину,
грай
же»,-  каже
мені
аптечна
богиня

розкішні  стегна,
якими  стікають
річкові  змії,
я  приймаю  свою  дозу
і  готуюсь
прийняти
ще  один  удар

десять  ударів
в  голову
сорок  металевих
поручнів,
і  всі  вони  просто
зникають
з-під  ніг

кров  хлющить
передніссям
перебитим,
я  підбираю  інструмент
сновидінь
і  граю
і  граю,
аж  до  поки
не  чую

крику  розтовстілих  птахів,
що  не  можуть  злетіти,
пора  скидати
баласти
жарин
зі  сонця,
пора  задмухувати
горизонтальні  тіла
зірок,
шкіра,  яких,  втратила
амплітуду
зволоженості

пора  збирати
усі  світильники
відчужених
небесних  поштарів

«світло  від  світла  -
пітьма  від  пітьми»,  -
побачу  
я  в  одній  із  листівок,
що  випаде  
з  волосся
поштарки

колір  помаранчу,
колір
червня,
колір
червінця

Зійду  до  моря,
де  купаються
бегемоти
з  минулим  носорогів

це  вже  не  вперше,
це  вже  не  востаннє,
так  мною  коливає,
наче  я  в  колисці

Спи,  спи,
Спи,  спи,
хай  тобі  сняться
Замість  важких  снарядів
Рибалки
з  обважнілою
рибою,
хай  тобі  сняться
шторми
й  кораблі,
що  з  останніх  сил,
намагаються
не  піти  на  дно,
хай  тобі  сняться  
цілунки  роздертосерцевих
моряків,
танцюючі  безголові  
інстинкти
проходять  повз
карету
твоїх  сновидозітхань,
я  в  постійній
старій  основі
я  в  постійній  
старій  основі
граю,  аж  поки
пальці  не  
проломлюють
ґрунт
і  грози  за  двадцять
кроків  до  мене
не  обривають
карту
зіниць  твоїх  
широко  розплющених

вже  вкотре  я  почуваюсь
родичем
бегемотів
з  минулим
носорогів

псується  стежка  до  моря
псується  зір
від  надміру
вражень
і  я  все  ж  граю,
граю,

інструмент
ржавіє
«До  ранку!
Щаслива  спляча  
красуне»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433323
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.06.2013
автор: Immortal