Без десяти сьома на годиннику,
Життя без тебе суцільна втома,
Я постійно думаю коли у будинку
Про тебе, і як ми бували в ньому.
Я цілий день просидів за комп’ютером,
В мене вже вилазять від цього очі,
Дивлюсь чи в онлайні, а може десь вечором,
Зустрінемось і проговоримо до ночі …
Я ж не планував з тобою зустрітися,
Я думав ти будеш зі своїми друзями,
Та я не маю права на тебе злитися,
Адже це для мене як восьме чудо …
Я писав для тебе вірші цілими пачками,
Я ковтав всі образи від друзів твоїх ніби компліменти,
Я старався апгрейдити наше кохання патчами,
Але не так як усі з офіційних контентів …
Адже для мене ти лишаєшся восьмим чудом,
Загубленим артефактом або руною все-багатства,
І вже не потрібне срібло, ні золото зі смарагдом,
Бо для мене ти саме та, саме та з мрій дитинства …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2013
автор: Віктор Непомнящий