У ЧЕКАННІ

у  янгола  тво́го  
у  небесних  черто́гах,
у  простенькій  хатині  –
білі  стіни,
сяють  
у  
рожевувато-молочнім  зорі́нні

під  ногами    
соснові  дошки  пахучі  –
не  паркети  
скрипучі
лаковані…

на  овальних  столах  –  букети
ніколи  не  в`януть:
довершені  
у  поє́днанні  кольорів  –
міняться-тануть…

у  хаті  –
усто́яні  аромати
любистків  і  м`яти,
акценто́вані
чебреців  по́вівами  
псаломно-церковними…

щовечора  янгол
твори́ть  свічечку  на  вікні,
щоб  із  те́мені
не  загубився  ти  –
втрапив  
до  чертогів  зайти…

у  нього,
янгола  тво́го,
під  вишнями  біла  хата  –
привітність  сама,  чистота
і  вишукана  простота  …  


…попідпирали  мальви
плетений  лозами  тин:
можеш  будь-коли  увійти,
з  янголом  за́тишно  говорити…
за  умови  всього  однієї  –
сердечної  чистоти…
твоєї

до  хати,
з  ві́дсвітом  стін  
молочно-рожевува́тим,
можеш  будь-коли,  любий  ти,
за  бажанням  власним
і  серця  правдивої  чистоти  –  прийти,
на  по́кутті  сісти,
солоде́нького  вишнячку́    випити,
задушевно  погомоніти…

усміхнуться  до  тебе  квіти,  
як  діти…
любов  лагідна
долоньками  обгорне́
і  
ніколи  не  промине…

аж  за́ки  у  серці  твоєму
тінь  промайне  –
згадкою
про  минуле  твоє  земне…

тої  ж  миті  
у  янгола  тво́го
стане  обличчя  сумне:
посіріють  стіни
янгольської  хатини,
потьмяніють  полив`яні  глечики,
відцвітуть  у  букетах  квітки

стане  хмара  перед  вікнами  темна,  у  шибки
дощ  забринькає  затяжни́й:
у  безпросвітну  пізню  осінь  –  
без  проміжку!  –  із  весни...

одчиняться  на́встіж  двері  –
до  хати
мокрий  вітер
горіхове  листя  лапа́те
намете  –
вітер
знає  причину,  
він
з  обличчя  твого  личину
здере  і  кине:
не  сховаєшся  за  личиною  ти
перед  янголом  лицемірити…

облетять  і  обтрусяться  мальви  
обабіч  плота,
облущиться  лицемірства  твого  
лукавого  
позолота:

ні,  не  янгол  образився,
але  сам  ти  
од  світла  його  відмовився:
одвернув  лице…
бо  –
де  думки  твої,  
там  і  воля,  і  твоє  сер-це…

у  світлі  правди
не  вийде  лукавити,
лицемірити,
на  два  світи́
одним  серцем  жи-ти:
де  думки  твої  –  там  і  ти:

із  потьмареного  чертога
мусиш  вийти
і  геть  піти  –
не  щирий  думками
і  не  чистий  серцем  ти
у  світлі  істинної  чистоти…

янгол  
відновить  своє  житло́
все  там  буде,  як  і  до  тебе  було:
 
воскресне
рожевувато-молочне  світло,
розписані  од  руки  –
засяють  поли́вою  глечики,
усміхнуться  лілово  бузки́,
троянди,  лілії,  рома́шки-воло́шки
і  сокирки́…
зади́хають  па́хіллям  полини́    і  люби́стки,  
защебечуть  синички  і  ластівки́,
запурхають  
невагомокрило  метели-ки…

…і  свічечка
затріпоче  вогником  на  вікні  –
у
чеканні…

23.06.2013

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2013
автор: Валя Савелюк