Копичка сіна, висохла трава.
Там різнотрав’я скошене співає
Душею конюшини, а слова
Принишкли споришем у цьому краю.
Я чую запах м’яти й лепехи,
Чебрець з ромашкою лягли у парі.
А через день вони уже сухі.
Коса – неначе скрипка Cтрадіварі.
Світанком я почула звук її,
Всміхалось сонце і бриніли роси.
Так солодко співали солов’ї,
Моя душа лягала у покоси.
Я падаю на скошену траву,
Вдихаю свіжий запах - косовиця…
А значить – я жива, я ще живу!
І все, що відчуваю я – не сниться.
19.05.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433089
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2013
автор: Тамара Васильєва