Бомбили ешелон, здригалася земля,
А молоденька мати бігла в поле.
Тулила до грудей в подушці немовля…
Здавалось не скінчиться це ніколи.
Позаду бомби падали, несла земля
Ці жахом перекошені обличчя -
Втікала молодиця з немовлям,
Дитину притуляла усе ближче.
Усе затихло, далі від людей
Нагодувати сина захотіла.
Подушку відтулила од грудей,
А сина там нема – сама подушка біла.
Що мама молода пережила –
Переказати матерям несила:
Пройшла війну, лишилася жива,
І лізла в пекло – куля не скосила.
А потім дні тягнулися, роки –
Жила вона… та тільки одинока.
Їй більш не усміхалися зірки,
Синочка-зіроньку взяла війна жорстока.
1999р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2013
автор: Надія Таршин