Ми викурим сонце до краплі
Ми випємо небо до сліз
У новому дережаблі
Ця пісня лунає на біс
Відчинені вікна , а стелі
Не гріють жодним теплом
Набридло жити в пустелі
Ходити під мороком й злом
Очі бачать та розум мало розуміє
Нас колись пробачать , бо вже вітер новий віє
Затулені вуха , заліплені очі
Навпомацки крок у перед
І серця хапають набридливі корчі
Не знать вже ні рун , а ні вед
На ранок байдужі надії чипляєм
А в день їх в смітник викидаєм
Розплутані канати нервів
І звивини розумів
Хоч їх врятувати б від червів
Як тіло зберіг не зумів
Й колись ми були , як такі передбачені
Для нового , а не для само страчення
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432905
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2013
автор: Андре Ільєн*