Радіє серце – оживає думка.
Ріка наповнює русло своє.
І щастя знов всміхається моє,
Аж до зірок злітає пісня лунко
Десь недалеко ходиш Ти,
Моя любове, ангел Божий.
Чи може Хтось на Тебе схожий?
Мою розгубленість прости.
Я знову в дивовижних чарах,
В передчутті п’янких стрічань.
Як кришталю мінлива грань,
так осліпив любові спалах.
Відкрились двері в тронний зал,
Де Ти на мене вже чекаєш.
Без слів із серця промовляєш,
Запрошуєш на казку-бал.
Чарівні ллються з неба звуки
І ніжний погляд зустріча.
Зігріті у любові руки
Торкнулися мого плеча.
Без слів, лиш поглядом своїм,
Ми обмінялися серцями.
І у любові до нестями
Злилися подихом одним.
Все припинило існування:
Лише ми вдвох і почуття.
Сердець злагоджене биття
Увіковічнило палке кохання.
Ти нагороджуєш мене
Цим скарбом серця невимовним.
То ж хай чуттям Своїм любовним
Твоя присутність обніме.
Я входжу у любов Твою,
Ти в ревності охороняєш.
І вихід мій від Тебе знаєш –
Свободу бережеш мою.(Псалом№120)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432778
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2013
автор: Едельвейс137