[b]Отак живу, - старію безнадійно,
Кохання такти утрачають міць,
У спогад переходить давня мрія,
І з цим зробити я не можу ніц.
Розклала доля, наче шліц у шліц,
В загальному життя і по подіях.
Вагомого - не дуже, а дурниць
Немало доокола я насіяв.
Прийде пора пожати урожай,
Як воно є між людом зазвичай,
Тому робити щось негайно треба,
Полоти ниву, рвати бур’яни,
Допоки не високі ще вони
І видно серцю горизонти неба.
20/06/13[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432651
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2013
автор: Рідний