Заткнути пустку своїм серцем
одноквадратним,
одноколірним,
що ганяє
не кров
а дорогі
антидепресивні
запахи
Механізм
відтеч
переоснащення
великочервоними
Велосипедами
я не один
я один в своїй
одинокості.
Я не один
я один
в своїй
душевній
революції
і ці гармати
як фікція
того,
що
я збожеволів
і це фікція
того,
що я живий
вийди на мою спину
сонце
соковите
знебарвлене
я помер,
я мертвий
у своїй
живій
ненародженій
радості
дивись
я живу
у тобі.
Дивись
я отруюю
тебе
дорогим
алкоголем,
я кохаюсь
поряд з тобою.
Ця жінка
є порожнеча
з величезними
металевими
сережками
у знеструмлених вухах
вона переміщується
товарняками
твоєї зневіри
і на кожному
потязі
цьому
мітка
втрачений,
навіки
втрачений.
І тільки
земля
сприйме тебе,
як рідна матір
і тільки
там
ти втратиш
все
і віднайшовши
величезний
шмат свого
зогниваючого
тіла
зрозумієш
усе безсенсовно
твій бог,
як
і ти покинутий
твій бог,
як і ти
не носить
шапок,
які згоріли
під сумом
кістлявих,
загорнутих
у ковдру
діряву
зірок
твій бог, як
і ти один
в своєму
замку
Із хмар
попелу
твій бог
Не один
він
сам
на сам
Із своїми
передтечіями
Депресій
твій бог,
як
і ти сховався
у комірчині
і чекає
доки
усе
це закінчиться
але
ви обоє
добре
знаєте
це триватиме
вічно
ніхто
не дасть вам померти
ніхто
не насипле
в долоні
свіжого
зерна,
ніхто
не схопить
вас
за руки,
голосно
зганяючи
з ваших плечей
сум
втрачені рештки
глузду
втрачені рештки
повітря
дивись
і ще раз
уважно
я блюю
на твій килим
разом із тобою,
я вибираюсь
з ранкового
товарняка,
я твій творець,
мій творець ти
разом
ми
подолаємо
барикади
із гарячого
непотребу,
разом
ми спатимемо,
разом
святкуватимемо
смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432650
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2013
автор: Immortal