А знай, забула я твоє ім'я!
Ні, справді, я не пам'ятаю...
Можливо й в тебе вже сім'я,
Це я ще душами блукаю.
Сиджу одна, думки пусті,
Порожньо й холодно в кімнаті.
Нерівний подих, дим густий,
Туман зійшов кривий й кудлатий.
Я знаю все: твій твердий стан,
Яких відтінків твої очі.
Я знаю кожен твій обман
І як ти спиш в зимові ночі...
Я знаю все і лиш одне,
Одне про тебе я забула...
Та ж буде все і все мине -
Твоє ім'я, і те минуло.
Вертепи хмар, між ними я...
Чому так стягує повіки?
Ми забуваєм лиш ім'я,
Людей же згадуємо віки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432133
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2013
автор: Діана Власт